WWW.KONFERENCIYA.SELUK.RU

БЕСПЛАТНАЯ ЭЛЕКТРОННАЯ БИБЛИОТЕКА - Конференции, лекции

 

Pages:     | 1 | 2 || 4 | 5 |   ...   | 7 |

«Материалы V научно-практической конференции, посвященной 20-летию со дня основания Реабилитационно-диагностического центра и 25-й годовщине Чернобыльской катастрофы РЕАБИЛИТАЦИЯ И ...»

-- [ Страница 3 ] --

втрата маси тіла (на 5 % і більше протягом місяця); виразна втрата лібідо; труднощі ранкового підйому хворого через відчуття зайвої ваги у всьому тілі або його окремих частинах; вдень важкість в руках, ногах, спині: хочеться лягти, навіть на роботі, виражена втома; неприємні відчуття в різних частинах тіла; розлади сну; важкий період засипання; скорочення часів нічного сну через часті пробудження; раптове пробудження серед ночі або ближче до ранку (о 3-5 годині) з «відчуттям моментальної бадьорості» або «ніби уже виспався».

Найчастіше при маскованих депресіях зустрічались наступні патологічні прояви:

а) вегетативні порушення: посилене серцебиття, відчуття припинення серця, вітальний страх смерті, почуття похолодання, оніміння кінцівок, тремор, пітливість,озноб;

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика б) вестибулярні порушення: запаморочення, відчуття нудоти, погойдування, відчуття «провалювання, падіння в безодню»;

в) соматичні порушення: біль, парестезії, сенестопатії в області грудей, живота, голови, хребта; псевдоастматичні приступи; дискинезії шлунково- кишкового тракту; відчуття стиснення, стиску при подиху, неповного вдиху, недостатності повітря; пробудження о 3-4 години ночі або о 5 годин ранку з наступним безсонням; дисменорея.

Синдроми, які найчастіше зустрічались при соматизованій депресії:

а) алгічно-сенестопатичний (у 46,1 % випадків): абдомінальний, ардіалгічний, цефалгічний, паналгічний;

б) агрипнічний (72,7% хворих);

в) діенцефальний: вегето-вісцеральний, вазомоторно-алергічний, псевдоастматичний ( у 49,2 % хворих);

г) обсесивно-фобічний (у 14,5 % хворих);

д) наркоманічний( у 12,7 % хворих).

Виникнення соматизованої депресії, як правило, починається поступово.

Частіше вона розвивається непомітно - із розладів сну, апетиту, порушення загального самопочуття, відчуття дискомфорту, до яких згодом приєднуються болі і неприємні відчуття в різноманітних частинах тіла. Вони поступово зростають по інтенсивності і змушують хворого звертатися до лікаря. Проте приступи можуть виникати гостро, по типу диенцефальних, або починатися поступово, супроводжуватися почуттям страху, вегетативними проявами, що змушує пацієнтів звертатися до екстреної допомоги. У більшості випадків має місце сезонна перевага приступів - вони посилюються в осінньо-весняний період. У міжприступові періоди стан хворих нерідко цілком задовільний.

Найбільш значимими клінічними проявами «маскованих» депресій були не стільки розлади настрою, скільки порушення вегетативно-соматичних функцій. Як правило, вони носили численний характер і виступали у вигляді порушень судинного тонусу, частоти і ритму пульсу, гіпергідрозу, гіпер- і гіпосалівації, дисфункції ШКТ та інше.

У пацієнтів з депресивними розладами були виявлені наступні типи відносин до хвороби за ОПБІ: тривожний - 32 %, неврастенічний - 28 %, сенситивний - 16 % і обсесивно-фобічний - 16 %. У той же час у соматично хворих без депресивних розладів переважали гармонійний (33 %), ергопатичний (24 %), тривожний (14 %) типи.

Вивчення за допомогою методики варіабельності серцевого ритму (Неагt Rate Variability) виявило зниження його показників та М-індексів у групі соматично хворих з депресією в порівнянні з групою таких же хворих без депресії.

Це засвідчує про більш серйозний дисбаланс автономної регуляції роботи серця при депресивних розладах за рахунок зниження у них парасимпатичного впливу на цю функцію. У групі пацієнтів з депресією переважали значення тривоги за шкалою НАDS, шкали сприйняття больових відчуттів по тесту Мак-Гілла; загального самопочуття по шкалі візуальних аналогів, показників варіабельності серцевого ритму - ТР, LF і НF (р < 0,05). Коефіцієнти кореляції між рівнем депресії за шкалою НАDS і показниками ВСР: НF, мс2 у групі з депресією -0,39, без депресії -0,32; LF/НF у групі з депресією +0,53, без депресії +0,46 (р < 0,05).

Адекватне лікування хворих на соматизовані депресивні розлади слід починати вже в соматичному відділенні, куди вони звертаються по медичну допомогу, і продовжувати переважно в амбулаторних умовах. Тільки при тривалому безремісійному типу перебігу захворювання, резистентності до стандартних терапевтичних схем необхідно лікування таких хворих в умовах спеціалізованого психіатричного відділення.

Подібно для всіх форм депресивних розладів лікування, як правило, має комплексний характер і включає в себе медикаментозні і безмедикаментозні методи, залежно від ступеня вираження депресивних проявів і особливостей їх перебігу робиться вибір як умов лікування (амбулаторні, напівстаціонарні, стаціонарні), так і окремих фармпрепаратів (антидепресантів, транквілізаторів, нейролептиків) і їх комбінацій та доз застосування. Серед безмедикаментозних методів, що можуть значно підвищити ефективність лікування депресивних розладів, найбільш часто застосовують депривацію сну (повну або часткову), люкстерапію (лікування сліпучим білим світлом), дозовану гіпоксію (частіше нормобаричну, але можна і гіпобаричну), плазмаферез, лазеротерапію, розвантажувальну дієтотерапію, голкотерапію, психотерапію (підтримуючу, когнітивну, інтерперсональну, сімейну).

На етапі купіруючої терапії препаратами вибору є антидепресанти. Залежно від домінування в структурі депресії тривожної або адинамічної симптоматики застосовують або антидепресанти-седатики – амітриптилін, тразодон, флувоксамін, азафен або інші, або антидепресанти-стимулятори - флуоксетин (прозак), іміпрамін (меліпрамін) та інші, які у випадках появи тривоги потребують додавання транквілізаторів. У випадках, коли у хворого на депресію співіснують прояви тривоги і адинамії, призначають антидепресанти збалансованої дії - сертралін (золофт), кломіпрамін (анафраніл), мапротилін (людіаміл), міртазапін (ремерон) та ін. Або разом - антидепресанти і транквілізатори: альпрозолам (ксанакс, касадан), гідазепам, діазепам (сібазон), феназепам та ін. При призначенні антидепресантів необхідно враховувати соматичний стан хворого.



У зв'язку з досить виразними побічними ефектами, які притаманні «старим» трициклічним антидепресантам (амітриптилін, меліпрамін), більш показаними, Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика особливо у ослаблених хворих, є «нові» антидепресанти груп СІЗЗС (золофт, прозак, феварин, ципраміл) та НаССА (ремерон). Темп нарощування дози до досягнення її терапевтичної величини при застосуванні класичних антидепресантів повинен бути максимально швидким.

Для корекції порушень сну призначають транквілізатори - гіпнотики (нітразепам, діазепам, феназепам). Однак, у зв'язку з можливим виникненням синдрому залежності від транквілізаторів, їх не треба застосовувати більш як 3- тижні.

У випадках, коли у хворого виникає тривожний раптус або ажитація, призначають в/м введення транквілізаторів з потужною анксіолітичною дією: діазепам, феназепам. За відсутності ефекту від транквілізаторів можна призначати седативні нейролептики: тіоридазин (ридазин), хлорпротиксен, аміназин. При наявності у хворого органічних порушень ЦНС більш показаним є застосування антидепресантів груп СІЗЗС (золофт, прозак, феварин, ципраміл) і НаССА (ремерон), а також призначення церебропротекторів і вазовегетотропних препаратів.

При резистентності депресивної симптоматики, особливо, коли мають місце суїцидальні наміри, звертаються до антидепресантів, у тому числі їх комбінування (СІЗЗС + карбонат літію або міансерин + амітриптилін і т.д.).

Метою етапу купіруючої терапії є якомога скоріше зняття депресивної симптоматики, тривалість курсу може досягти 6-12 тижнів. Для досягнення повного терапевтичного контролю за психосоматичним станом хворого звичайно необхідно не менш як 9 тижнів.

На другому етапі - стабілізуючої терапії - пацієнт, за умови стабільності його стану (відсутності добових коливань настрою, навіть субклінічного рівня), продовжує приймати стандартні терапевтичні дози антидепресантів групи СІЗЗС або половинні дози гетероциклічних антидепресантів протягом 4-6 місяців.

Після цього у випадках, коли стан хворого стабілізувався, антидепресивну терапію СІЗЗС поступово відміняють протягом тижня, а гетероциклічні препарати протягом 2-х місяців. Цей і наступний етап терапії – профілактичний – потребує активного застосування різних методів психотерапії ( підтримуючої, когнітивної, поведінкової, сімейної).

Порівняльне дослідження результатів лікування у соматично хворих з депресивними розладами з включенням антидепресантів і без них, показало достовірне поліпшення клінічних соматичних показників та зниження рівня депресії у пацієнтів першої групи (р < 0,05).

Згідно з результатами дослідження, соматичні пацієнти з депресивними розладами потребують включення в комплексне лікування не тільки психофармакотерапії, але і адекватної психотерапії.

1. Дробижев М.Ю. Терапия кардионевротических расстройств в общемедицинской сети (опыт применения атаракса). Тревога и обсессии / М.Ю. Дробижев, С.В. Иванов, О.И. Лебедева, А.М. Андреев. - М., 1998. - С. 286-295.

2. Корнетов Н.А. Депрессивные расстройства - диагностические «невидимки» в психиатрической и общемедицинской практике / Н.А. Корнетов //Соц.клин.психиатр. - 1999. - № 3. - С. 85-90.

3. Docherty J.P. Barriers to the diagnosis of depression in primary care / J.P. Docherty //J Clin. Psychiatry. - 1997. - Vol. 58. - P. 5-10.

4. Fumaletto L.M. Association Between Depressive Symptoms and Mortality in Medical Inpatients / L.M. Fumaletto, S. Cavanaugh, J.R. Bueno // Psychosom. - 2000. Vol. 5. - P. 426-432.

5. Mayou R. Depression and medically unexplained symptoms / R. Mayou // Cur Opin Psychiatr. - 1990. - Vol. 12. - P. 1-98.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика УДК 159.922: В.О. Лефтеров, д.психол.н., проф.

СТРЕСОГЕННІ ЧИННИКИ

ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ

ТА ШЛЯХИ ЇХ ПРОФІЛАКТИКИ

Донецький юридичний інститут МВС України Завдання, які покладено на міліцію, а також специфічні умови, в яких ці завдання виконуються, зумовлюють особливий характер професійної діяльності працівників ОВС. Особливу небезпеку представляє висока ймовірність допущення психологічно непідготовленими працівниками міліції неточності, промахів, прорахунків, помилок у найвідповідальніші, психологічно напружені моменти виконання службового завдання, коли якість дій повинна бути найкращою. Не врахування специфічного стресового впливу на працівника під час його службової діяльності часто виступає причиною зниження ефективності вирішення оперативно-службових завдань, отримання поранень працівниками ОВС і навіть їх загибелі, а також психічних розладів та психосоматичних захворювань. Усе це визначає актуальність і необхідність цілеспрямованого і якісного аналізу психологічних складових професійної діяльності працівників ОВС, зокрема стресогенних чинників. Це дозволить розробляти та здійснювати заходи щодо удосконалення професійної підготовки та якості оперативно-службової діяльність працівників міліції в цілому.





Метою даної роботи є здійснення теоретичного аналізу попередніх досліджень у галузі стресу, визначення основних стресогенних чинників, що впливають на працівників міліції під час виконання ними професійних обов’язків, а також обґрунтування необхідності врахування стресогенних чинників у професійній підготовці персоналу та психопрофілактичній роботі в ОВС.

Проблематика стресу досить різнобічно та ґрунтовно вивчена в сучасній психологічній науці. Найбільш відома стресологічна теорія канадського фізіолога Г. Сельє (1936). На його думку, стрес – це психофізіологічний процес реагування на нестандартні зовнішні події або фактори, які мають сильний вплив на людину. Такі події, як правило, раптові і часто супроводжуються фізичними або емоційними втратами [1]. Відомі також визначення, що стрес – це нормальна психологічна реакція людини на ненормальну ситуацію. Він виконує функцію самозбереження в екстремальній ситуації, дозволяючи сконцентрувати всю увагу на реальній небезпеці, мобілізуватися і підготуватися до дій для її запобігання.

Стосовно до проблеми професійної діяльності прийнято говорити про трудовий стрес. Б. Марголіс, В. Кроес і Р. Кунн одній зі своїх статей дали символічну назву: «Трудовий стрес: незареєстрована професійна небезпека» [2].

Між рівнем стресу і активацією нервової системи, яка випливає з нього, та результативністю трудової діяльності немає пропорційної залежності. На це звернули увагу ще на початку ХХ століття Р. Йєркс і Дж. Додсон [3]. Вони експериментально показали, що із зростанням активації нервової системи до певного рівня продуктивність поведінки підвищується, тоді як із подальшим ростом активації вона починає падати. Так була встановлена закономірність між рівнем активації нервової системи і продуктивністю. Стрес надає позитивного впливу на результати праці (мобілізує організм і сприяє подоланню перешкод, що виникають у праці) лише доти, доки він не перевищив певного критичного рівня.

При перевищенні ж цього рівня в організмі розвивається так званий процес гіпермобілізації, що тягне за собою порушення механізмів саморегуляції і погіршення результатів діяльності, аж до її зриву. Тому стрес, що перевищує критичний рівень, іноді називають дистресом.

У численних вітчизняних і закордонних дослідженнях доведено, що стрес супроводжується мобілізацією енергії організму. На думку Р.А. Тиграняна, стрес є біологічно обґрунтованим, необхідним явищем, яке дозволяє організмові зустріти будь-який шкідливий вплив у стані «бойової готовності», перебороти виниклі труднощі та пристосуватися до нових умов середовища [4]. Існує досить багато прикладів того, що стрес сприятливо впливає на організм, значно підвищуючи працездатність людини, а також має знеболюючу дію [4]. Поряд із цим думаємо, що зниження порогу больових відчуттів в екстремальній ситуації у працівників правоохоронної діяльності, які перебували у стані стресу іноді сприяє невиправданому ризику, втраті почуття безпеки, девальвації механізмів самозбереження, що може призводити до травматизації.

Проте адаптація до стресу не може бути нескінченною, хронічні стресові стани шкідливо відбиваються на здоров’ї людини і її діяльності. За даними американських авторів, диспетчери залізниць – представники відповідальної, а тому психічно напруженої професії, живуть у середньому на 16 років менше, ніж інші працівники і частіше вмирають від хвороб серця [2].

Останнім часом активізуються науково-теоретичні та прикладні дослідження, що включають й аналіз різноманітних психологічних аспектів, зокрема, стресогенних чинників професійної діяльності працівників органів внутрішніх справ та інших силових структур. Особливо відомими та ґрунтовними є дослідження В.С. Медведєва (1996) щодо професійно-психологічної деформації працівників ОВС, О.В. Тімченка (2003) з професійного стресу працівників органів внутрішніх справ, В.І. Барка (2004) щодо психологічних засад Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика управління персоналом органів внутрішніх справ, Є.М. Потапчука (2004) із соціально-психологічних основ збереження психічного здоров’я військовослужбовців тощо [5, 6, 7, 8].

Одним із закордонних досліджень про вплив стресу на працівників поліції є дослідження англійських вчених Г. Гудьонссона і Р. Адлама [9]. Вони наводять таблицю стресового потенціалу – 45 ситуацій, у яких може опинитися поліцейський. От деякі стресогенні ситуації: захоплення в заручники терористами; протистояння озброєному злочинцю; захоплення заручником при скоєнні злочину;

участь у придушенні масових безладів; зустріч із непередбаченим; можливість отримати фізичне ушкодження; бути змушеним входити в будинки громадян.

О.М. Столяренко до основних психогенних чинників, що мають місце у професійній діяльності працівників міліції, відносить наступні: велика відповідальність за прийняття рішення; висока ціна помилок і їх наслідків; ризик, небезпека, вражаючі чинники (зброя в руках злочинця, агресивна поведінка правопорушника тощо); велика інтенсивність діяльності і навантажень, їх тривалість, відсутність необхідного відпочинку; раптовість, незвичність обставин попередження, розкриття і розслідування злочинів; неприємні об’єкти, події, що травмують людську психіку (трупи, кров, страждання, біль); напруженість взаємостосунків із правопорушниками, їх активна протидія при припиненні, розкритті і розслідуванні злочинів; конфліктність спілкування в багатьох службових ситуаціях, образливі, провокуючі вислови та дії деяких правопорушників; тривале очікування можливих різких ускладнень обстановки, що вимагає постійної пильності і внутрішньої готовності [10].

Один з найсильніших стресогенних чинників професійної діяльності працівників міліції, який визначає умови її протікання як особливі – це надане право застосувати фізичну силу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю відносно правопорушників. Під час застосування фізичної сили, вогнепальної зброї на поразку працівник стикається з труднощами психологічного порядку. Такими труднощами є: страх і невпевненість, пов’язані з недостатніми навичками володіння прийомами рукопашного бою, технікою стрільби і застосування спецзасобів; усвідомлення можливих наслідків при невмілому поводженні зі зброєю або спеціальними засобами; тривожність, яка пов’язана з підвищеною мотивованістю виконання встановлених норм безпеки; негативний ефект сильних звукових, зорових, кінестетичних відчуттів; відсутність досвіду і навичок психічної саморегуляції; підсвідома тривога і хвилювання, які пов’язані з необхідністю формування внутрішньої готовності застосувати силовий вплив, а також зброю на поразку.

Працівник, який застосував зброю на поразку, неминуче переживає певні послідовні фази емоційних наслідків травмуючої події. Залежно від індивідуальМатериалы V научно-практической конференции них психологічних особливостей, рівня адаптованості і досвіду, віку працівника, об’єкта стрільби (репутації підозрюваного), ступеня ризику і небезпеки перестрілки (наскільки кровопролитною вона була), юридичних і адміністративних наслідків того, що сталося, кожний працівник по-різному переживає посттравматичні фази і притаманні їм психологічні реакції. Крім того, усвідомлення працівником міліції можливих правових, соціальних та психологічних наслідків після застосування зброї створюють психологічні «бар’єри» на шляху забезпечення надійності дій в особливих умовах.

Такі стресогенні чинники службової діяльності як ненормований робочий день, постійні контакти з асоціальними елементами, необхідність повної віддачі психічних і фізичних сил під час припинення злочинів знижують функціональні резерви організму аж до їх повного виснаження. Вплив названих і цілого ряду інших несприятливих чинників на працівників правоохоронних органів обумовлює виникнення невротичних розладів, перешкоджає виконанню ними службових обов’язків, призводить до психосоматичних захворювань.

Отже, вказані вище ознаки та закономірності протікання професійної діяльності працівників міліції, зумовлені чинниками травмонебезпечності, підвищеного ризику, стресогенності, деформуючого впливу тощо. Успішність оперативно-службової діяльності в цих досить небезпечних і складних умовах залежить від прояву відповідних професійно-важливих якостей працівників міліції, ефективності їх спеціальної і психологічної підготовки, а також рівня особистісно-професійного розвитку.

Для профілактики негативного впливу стресогенних чинників професійної діяльності і психологічної реабілітації посттравматичних стресових розладів пропонується більш системне і широке впровадження психологічних тренінгів у процес професійної підготовки та психологічного супроводження службової діяльності працівників міліції. Як свідчать результати нашого експериментального дослідження, тренінг сприяє розвитку в працівників міліції якостей емоційної саморегуляції і нейтралізації агресивних проявів, формуванню толерантності до оточуючих, зниженню ризику дезадаптації у стресі, підвищенню нервово-психічної стійкості контролю свідомості над поведінкою. Крім цього, особистісні зміни внаслідок участі у тренінгу в працівників ОВС формують базу для покращення соціально-комунікативної адаптованості, розвиток у них навичок самоуправління і творчого мислення.

На відміну від традиційних форм навчання і розвитку персоналу органів внутрішніх справ (академічна форма навчання, навчальні практики і стажування, самонавчання), динаміка досягнутих на тренінгу професійних і особистісних результатів носить прогресивний характер. Під час тренінгу не тільки розв’язуються різноманітні особистісні та професійні проблеми працівників ОВС, а, Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика перш за все, засвоюються засоби їх вирішення у подальшому та шляхи і вміння розвитку у себе необхідних для цього компетентностей.

Таким чином, підсумовуючи зазначене можна зробити висновок про те, попри достатню розробленість феномену стресу, вивчення його природи, значення в житті та діяльності людини, сьогодні ця проблема актуалізується, особливо у правоохоронній галузі. Професійна діяльність працівників органів внутрішніх справ обумовлюється такими стресогенними чинниками: ризик для життя і здоров’я; використання зброї, фізичного впливу та спецзасобів відносно правопорушників; постійно існуюча протидія з боку правопорушників і злочинців; висока ціна можливих помилок; усвідомлення відповідальності за результати виконуваної роботи; великі фізичні та психічні навантаження; конфліктні ситуації під час службової діяльності; інтенсивний вплив несприятливих факторів навколишнього середовища тощо. Тривала дія зазначених стресогенних чинників, наявність постійної вітальної загрози та професійно-деформуючих впливів вимагають від працівників міліції максимальної психічної та фізичної напруги, пред’являють високі вимоги не тільки до психологічних якостей особистості, рівня професійної підготовленості працівників міліції, але і до відповідної організації їх професійної діяльності, системи управління, психопрофілактичної та відновлювано-реабілітаційної роботи в ОВС. Одним з ефективних шляхів профілактики професійного стресу та реабілітації посттравматичних стресових розладів є більш активне застосування психологічних тренінгів у систему роботи з персоналом ОВС.

1. Селье Г. Стресс без дистресса / Г. Селье. – М.: Прогресс, 1979. – 252 с.

2. Margolis B.L. Job stress: an anlisted occupational hazard / B.L. Margolis, W.H.

Kroes, R.P. Quinn // Journal of Occupational Medisine. - 1974. - Vol. 6. - P. 659-661.

3.Yerkes R. The relation of stimulus to rapidity of habit formation / R. Yerkes, J. Dodson // Journal of Comp. Neyr. Psychol. - 1908. - Vol. 18. - P. 469-482.

4. Тиграннян Р.А. Стресс и его значение для организма / Р.А. Тиграннян. – М., 1988. - 336 с.

5. Медведєв В.С. Проблеми професійної деформації співробітників органів внутрішніх справ (теоретичні та прикладні аспекти): Монографія / В.С. Медведєв. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1996. – 192 с.

6. Тімченко О.В. Професійний стрес працівників органів внутрішніх справ України (концептуалізація, прогнозування, діагностика та корекція) : автореф.

дис. на здобуття наук. ступеня доктора психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / О.В. Тімченко – Х.: НУВС, 2003. – 35 с.

7. Барко В.І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід): Монографія / В.І. Барко. – К.: Ніка-Центр, 2003. – 448 с.

8. Потапчук Є.М. Соціально-психологічні основи збереження психічного здоров’я військовослужбовців: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора психол. наук : спец. 19.00.06 «Юридична психологія» / Є.М. Потапчук. – Хмельницький: Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, 2004. – 32 с.

9. Gudjonsson G. A stressful lot / G. Gudjonsson, R.A. Adlam // Police Review.

– 1981. – Vol. 10. – Р. 18-24.

10. Столяренко А.М. Экстремальная психопедагогика: учебное пособие для ВУЗов / А.М. Столяренко. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 608 с. – (Психология XXI век).

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика УДК 159.923: 37. В.В. Лефтерова Науковий керівник: А.В. Гордєєва, к.пихол.н., доц.

У ПЕРІОД ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ

СТАРШИХ ШКОЛЯРІВ

Загальноосвітній ліцей № 71 ім. П.Ф. Батули м. Донецьк В останній час психологічні бар’єри аналізуються у зв’язку з інноваційними процесами в освіті, творчою діяльністю і, зокрема, педагогічною творчістю.

Тому актуалізується проблема дослідження особливостей прояву психологічних бар’єрів старших школярів у процесі професійного самовизначення. Це дозволить більш розкрити природу цього явища та враховувати його під час профорієтаційної роботи зі школярами.

Психологічний бар’єр, за визначенням Р. С. Немова, це внутрішня перешкода психологічної природи (небажання, боязнь, невпевненість тощо), що заважає людині успішно виконувати деяку дію. Часто виникає в ділових та особистих взаємостосунках людей і перешкоджає встановленню між ними відкритих та довірливих стосунків [1].

Термін «психологічний бар’єр» уперше почали використовуватися в 50-х роках ХХ століття в працях З. Фройда, О. А. Нікуленко, T. Д. Дембо E. Р. Хилгард, Р. К. Аткінсон, К. Г. Юнг, Дж. Кискер та ін. В процесі самовдосконалення особистість намагається перевершити себе, перебороти психологічні бар’єри, довівши собі й навколишнім про можливість змін. К. Д. Ушинський одним з перших відзначив наявність бар’єрів у діяльності. На його думку, діяльна людина та, яка переборює перешкоди на шляху досягнення цілей [2].

Аналіз змісту професійної діяльності вказує на психологічні бар’єри, які притаманні для тієї чи іншої професії. Наведемо деякі види психологічних бар’єрів у відповідності до видів діяльності.

Виробнича діяльність зумовлює виникнення таких психологічних бар’єрів як недостатня зацікавленість, лінощі, стан розпачу через брак інформації, сумнів щодо успіху задуманого, побоювання можливих неприємностей, труднощів, опір, якщо треба працювати без страхових заділів і запасів та ін.

Управлінська діяльність: невпевненість у собі, стан розпачу через брак інформації, сумнів в успіху задуманого, острах піти проти думки навколишніх, страх відповідальності, острах виявити ініціативу, острах ризикувати, страх перед невизначеністю ситуації, острах втратити авторитет.

Педагогічна діяльність: бар’єри творчості в інноваційній діяльності педагога, бар’єри напружених ситуацій, соціальні бар’єри, бар’єри стресу, фрустраційні бар’єри та ін.

Спортивна діяльність: невпевненість у собі, сумнів щодо успіху задуманого, острах поразки, побоювання можливих неприємностей, труднощів, страх відповідальності, острах ризикувати тощо.

Навчальна діяльність: недостатня зацікавленість, лінощі, побоювання можливих неприємностей, труднощів, розпачу через брак інформації та ін.

Творча діяльність: невпевненість у собі, стан розпачу через брак інформації, сумнів щодо успіху задуманого, острах піти проти думки оточення, острах ризикувати тощо.

Спілкування: недостатня зацікавленість, лінощі, невпевненість у собі, острах критики й осміяння, острах піти проти думки навколишніх, побоювання можливих неприємностей, труднощів, острах виявити ініціативу та ін.

Подружнє життя: побоювання можливих неприємностей, труднощів, страх відповідальності, острах виявити ініціативу, страх перед невизначеністю ситуації.

Професійне самовизначення розглядається як процес прийняття рішення людиною щодо вибору майбутньої трудової діяльності. Професійне самовизначення виступає, як один з механізмів, що забезпечує становлення особистості, зокрема в професійній сфері, і разом з тим забезпечує вирішення питання стосовно реалізації особистості.

За думкою Є. О. Климова професійне самовизначення є системотвірним центром всієї системи можливих "самовизначень" людини, як суб’єкта діяльності громадянина [3]. Професійне самовизначення – важливий момент в онтогенезі людини. Взаємопов’язано йде процес професійного становлення та професійного самовизначення. Професійне становлення, професіоналізація, за визначенням В. В. Третьяченко, має такі етапи: вибір професії, професійне навчання, професійна адаптація, професійна самореалізація [4]. Професійне самовизначення припадає на етап вибору професії та на будь-який етап професійного становлення, коли постає проблема вибору спеціалізації тощо.

Особливо активізується проблема вибору професії у випускних класах загальноосвітніх шкіл. Школярам не дають готових рекомендацій, а поступово формують готовність самостійно здійснювати вибір. Послідовність підготовки школярів до свідомого й самостійного вибору професії охоплює такі етапи – спочатку на спеціально підготовлених прикладах (ситуаціях) психолог-профконсультант показує, як можна було б вибирати професію й реалізовувати цей вибір. Далі на інших прикладах старшокласникові вже самому пропонується дати рекомендацію уявлюваному одноліткові. Завдяки цьому в старшокласника форРеабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика мується готовність самостійно орієнтуватися в різних ситуаціях професійного самовизначення. Нарешті, уже сформоване вміння орієнтуватися в профорієнтаційних ситуаціях старшокласник використовує у своєму виборі.

Поряд із тим, результати теоретичного аналізу проблеми, що вивчається вказують на те, що не враховуються повною мірою особливості впливу на процес професійного самовизначення психологічних бар’єрів, які виникають у старшокласників. Адже, саме під час навчання у старших класах у школярів під час професійного самовизначення виявляються такі психологічні бар’єри, як недостатня зацікавленість, лінощі, невизначеність власних інтересів, невпевненість у собі, розгубленість через незнання своїх можливостей, сумнів у правильності вибору, острах критики й осміяння, острах піти проти думки оточення, острах поразки, побоювання можливих труднощів, страх відповідальності, острах самостійності, страх припуститися помилки, острах ризикувати, страх перед невизначеністю ситуації тощо.

Для вивчення прояву психологічних бар’єрів під час професійного самовизначення старшокласників нами було проведено емпіричне дослідження в двох групах учнів 10-х та 11-х класів загальноосвітнього ліцею № 71 ім. П.Ф. Батули м. Донецька. Загальна кількість досліджуваних — 70, їх вік - 15– 17 років.

Серед досліджуваних 38 дівчат та 32 хлопця. Всі досліджувані проходили обстеження за психодіагностичними методиками: 1) тест-опитувальник для визначення рівня виразності психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні особистості (автор А.В. Массанов) [5]; 2) тест сенсожиттєвих орієнтацій Д. О. Леонтьєва [6].

Аналіз первинних статистичних показників виразності психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні старших щколярів показав, що 49 % від загальної кількості випробуваних мають високий ступінь виразності бар’єрів, 27 % досліджуваних виявили помірний ступінь і 24 % - низький (табл.).

Рівень вираженості психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні Аналіз отриманих експериментальних даних дав змогу виокремити види психологічних бар’єрів та частоту (f) їхнього прояву в досліджуваних школярів.

Так, найбільша частота властива психологічним бар’єрам: «острах піти проти думки батьків» (f = 0,57); «страх критики з боку однолітків і оточуючих про зроблений вибір» (f = 0,48); «непевність у собі при виборі професії» (f = 0,39); «невизначеність професійних інтересів» (f = 0,37). До групи менше значимих бар’єрів відносяться: «стан сум’яття через нестачу потрібної інформації про професію», «сумнів у правильності вибору професії», «побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії». Частота прояву цих бар’єрів відповідно: 0,24; 0,2; 0,17. Такі бар’єри як «острах ризикувати у виборі професії», «стан невизначеності через незнання своїх можливостей при виборі професії», «побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії», мають частоту незначні прояви. Інші бар’єри (частота прояву менше 0,1) рідко зустрічаються при виборі професії.

Розглядаючи психологічну природу наведених бар’єрів, можна зробити висновок про те, що вони пов’язані, насамперед, із вольовою сферою особистості, далі за значимістю на їх перебіг впливають емоційна сфера і спрямованість особистості.

Також відсутня статистична залежність прояву видів психологічних бар’єрів від статевої приналежності особистості. Проте аналіз вираженості психологічних бар’єрів у дівчат та хлопців виявив, що у останніх дещо частіше зустрічається середній і низький рівень прояву психологічних бар’єрів порівняно с дівчатами. Можливо це повязане з існуючим стереотипом, що чоловіки повині бути більш сильними та меш емоційними, не демонструвати свої труднощі.

Для вивчення відмінностей між учнями 10-х та 11-х класів застосовувався t-критерій Стьюдента, що оцінює статистичну значущість різниці середніх значень результатів тестування вибірок обстежуваних школярів. Виявлено, що, в учнів, що навчаються в 11-х класах виявлені достовірно менш виражені психологічні бар’єри під час професійного самовизначення ніж у десятикласників.

Рівень усвідомлення покликання оцінювався за допомогою методики СЖО. Середні значення за шкалою «Цілі в житті» – дорівнює 35,56 балів, що характеризує більшість випробуваних як людей цілеспрямованих, які мають найближчі та перспективні цілі, це надає осмисленості життю, спрямованість і перспективу. Проте, в учнів 11-х класів цей показник дещо більший (36,7) ніж у десятикласників (34,43). Це свідчить про те, що школярі випускнорго 11-го класу, мають більш усвідомленні та сформовані життєві цілі.

Результати кореляційного аналізу дозволили встановити обернену залежність між рівнем розвитком покликання (цілей життя) і вираженістю психологічних бар’єрів (r = - 0,29; р > 0,05). Високий рівень сформованості життевих Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика цілей зумовлює процес нівелювання психологічних бар’єрів професійного самовизначення особистості. Та навпаки, високий рівень прояву психологічних бар’єрів негативно позначається на розвитку і усвідомленні покликання та життєвих цілей старшокласників.

Отримані дані дали змогу визначити напрямки цілеспрямованого формування покликання й цілей життя та подолання психологічних бар’єрів професійного старших школярів. Потрібно виховну роботу з молоддю спрямовувати на формування покликання та підвищувати її можливості до подолання психологічних бар’єрів у професійному самовизначенні. Робота в цих двох напрямках дозволить забезпечити успішне професійне самовизначення особистості.

Таким чином, за результатами дослідженя виявлено, що майже половина старшокласників мають високий ступінь виразності психологічних бар’єрів під час професійного самовизначення. Їм найбільш притаманні такі бар’єри: острах піти проти думки батьків; страх критики з боку однолітків і оточуючих про зроблений вибір; непевність у собі при виборі професії; невизначеність професійних інтересів; стан сум’яття через нестачу потрібної інформації про професію; сумнів у правильності вибору професії, побоювання того, що не витримаєш випробувань при освоєнні обраної професії; сильне переживання відповідальності при виборі професії В учнів, що навчаються в 10-х класах виявлені більш виражені психологічні бар’єри під час професійного самовизначення. Це на наш погляд пов’язано із мотивацією, а також із тим, що їм лишилося більше часу для прийняття рішення щодо остаточного вибору професії.

Встановлено, що сприяє подоланню психологічних бар’єрів під час вибору професії рівень усвідомлення та сформованності життєвих цілей. Так, в учнів 11-х класів цей показник більший ніж у десятикласників, що відповідно й обумовило у них менш виражені психологічні бар’єри у професійному самовизначені.

1. Немов Р.С. Психология : учеб. для студ. Высш. пед. учеб. заведений : в кн. / Р.С. Немов. – [3-е изд.] – М. : Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – Кн. 1. Общие основы психологии. – 688 с.

2. Ушинский К.Д. Избр. пед. соч. : в 2 т. / К.Д. Ушинский. – Т. 2. – М., 1953.

3. Климов Е. А. Психология профессионального самоопределения : учебное пособие [для студентов высших учебных заведений, обучающихся по специальностям : 031000 - Педагогика и психология, 031300 – Социальная педагогика, 033400 – Педагогика] / Евгений Александрович Климов. – М.: Академия, 2007. – 512 с.

4. Третьяченко В.В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка / В.В. Третьяченко. – К. : Стилос, 1997. – 585 с.

5. Массанов А. В. Виявлення психологічних бар’єрів в професійному самовизначенні особистості / А. В. Массанов // Наука і освіта. – 2008. – № 8-9. – С. 76-80.

6. Леонтьев Д.А. Тест смысложизненных ориентаций (СЖО) / Леонтьев Д.А. – М.: Смысл, 1992. – 16 с.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика УДК 616-009.1+612.76]- Ю.Е. Лях, д.б.н., проф., О.Г. Горшков, В.Г. Гурьянов, к.ф.м.н., доц., Ю.Г. Выхованец, к.мед.н., доц.

ФРАКТАЛЬНЫЙ АНАЛИЗ В СТАБИЛОМЕТРИИ

Количественное описание системы, обеспечивающей координированные движения конечностей и тела, представляет важную теоретическую и практическую проблему. Известно, что координация движений осуществляется за счет сложного взаимодействия центральной нервной системы, сенсорных систем организма, суставно-связочного аппарата позвоночника и др. Изучение механизмов взаимодействия этих систем позволит не только описать их количественно, но и использовать полученные результаты в диагностике ряда заболеваний. В исследовании системы регуляции движений ключевое место принадлежит изучению механизмов поддержания вертикальной позы (ВП) [1, 2, 3]. Удержание ВП человеком рассматривается как динамический феномен, требующий непрерывного движения тела, и является результатом взаимодействия высших отделов центральной нервной системы, вестибулярного и зрительного анализаторов, суставно-мышечной проприорецепции и др. Учитывая разнородность «конструкций» человеческого тела и многообразие его движений, задачи удержания устойчивого положения тела, т.е. своеобразного динамического позиционирования центра тяжести тела, выполняемые центральной нервной системой, являются исключительно сложными [4, 5].

Для изучения механизмов поддержания вертикальной позы широкое распространение получил метод стабилометрии, основная идея которого состоит в регистрации положения и изменения центра масс (ЦМ) во время стояния обследуемого на неподвижной платформе.

Как известно, стабилограмма представляет собой хаотический нерегулярный сигнал, а анализ таких сигналов может быть проведен только с применением специальных математических методов [6, 7, 8]. В частности, одним из эффективныx и адекватныx для решения данной задачи является метод фрактального анализа [7, 8, 9]. В основе метода лежит оценка фрактальной размерности путем вычисления показателя Херста (H) по формуле 1.

Показатель Херста принимает любые значения от 0 до 1. При классическом случайном движении (броуновское случайное движение), показатель Херста Н = 0.5. Если Н > 0.5, то прошедшие и будущие приращения скоррелированны положительно, если Н < 0.5, то прошедшие и будущие приращения скоррелированны отрицательно. Наиболее известные следующие алгоритмы по вычислению показателя Херста Stabilogram Diffusion Analysis (SDA) [10, 11], Detrended Fluctuation Analysis (DFA) [12].

Подробный анализ стабилограмм с помощью показателя Херста был выполнен в работах Collins J.J и др. [10, 11], где авторами описан метод расчета показателя Херста для анализа стабилограмм, названный Stabilogram Diffusion Analysis (SDA), и установлено наличие двух механизмов постурального контроля (ПК).

Первый механизм называется «open-loop» или «открытая петля», представляет собой движение с прогнозированием. Он используется системой ПК на временах меньше 1c и описывается персистентным поведением, при котором показатель Херста лежит в пределах 0.5 < H < 1. «Open-loop» механизм работает без обратной сенсорной связи и в случае постуральной контрольной системы человека может посылать команды, которые определяют состояние постуральных мышц [10, 11].

Второй механизм называется «close-loop» или «закрытая петля», представляет собой движение с обратной связью и описывается антиперсистентным поведением, при котором показатель Херста лежит в пределах 0 < H < 0.5.

«Closed-loop» механизм работает с сенсорной обратной связью и относится к зрительной, вестибулярной и соматосенсорной системам.

Такая интерпретация и модель позволяют объяснить смысл параметров, полученных методом SDA, для понимания устойчивого поведения и функциональных взаимодействий нейромышечных механизмов, лежащих в основе ПК [10, 11].

Несмотря на достаточно большое количество работ по анализу стабилограмм, в рамках данной модели нет достаточно четкого представления о механизмах ПК.

Цель исследования: разработать метод анализа стабилограмм, позволяющий изучить основные механизмы поддержания вертикальной позы человека.

Материалы и методы. Регистрация стабилограмм осуществлялась в произвольном акте ортоградной позы с возможностью визуального контроля положения центра масс на экране монитора (т.е. с обратной искусственной связью – ИОС), в условиях частичной сенсорной депривации (при закрытых глазах – ЗГ) и с открытыми глазами, без обратной искусственной связи (ОГ). Регуляция позы осуществляется одновременно в двух направлениях: в антеропосРеабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика териорном фиксируются отклонения вперед или назад от вертикального положения, а в медиолатеральном – влево или вправо. Сигнал поступает на вход компьютерного комплекса «Полиграф» и записывается в виде файла в базу данных.

Длительность записи – 3 минуты, частота дискретизации – 100 Hz. В исследованиях в режиме с ЗГ приняло участие 184 волонтера, с ОГ – 189, с ИОС – 196.

Как определили в своей работе Collins and De Luca [10], показатель Херста в методе SDA вычисляется по формуле 2.

где N – где число точек в векторе x и m интервал между двумя величинами, соответствующими количеству данных. На основании данного алгоритма нами была разработана программа по расчету показателя Херста. Далее, строя зависимость log 2 от log, определяем угол наклона аппроксимирующей прямой и оцениваем показатель Херста.

Peng and colleagues [12] предложили другой метод расчета, оценивающий показатель Херста специально для биологических временных рядов DFA. Первым шагом вычитается среднее из первоначального временного ряда по формуле 3.

где – среднее значение временного ряда, х(і) значение временного ряда. Величина, характеризующая флуктуацию, вычисляется по формуле 4.

Далее, строя зависимость log F(n) от log n, определяем угол наклона аппроксимирующей прямой и оцениваем показатель Херта.

На основании данного алгоритма нами была также разработана программа по расчету показателя Херста.

Результаты и их обсуждение. Традиционно принято разбивать кривую зависимости натурального логарифма среднего значения квадрата флуктуаций ln от натурального логарифма времени задержки на два участка (область персистентного поведения и антиперсистентного поведения динамического ряда).

Мы предлагаем произвести разбиение кривой на большее число интервалов с различными временами задержки. Разбиение кривой на большее число интервалов, с различными временами задержки позволяет более подробно проаМатериалы V научно-практической конференции нализировать изменение показателя Херста на данном временном интервале.

Каждый интервал характеризует механизм контроля на соответствующих временах задержки в антеропостериорном и медиолатеральном направлении.

Первый интервал соответствует времени задержки T= 0.20-0.50 с, второй – 0.51-0.80 с, третий – 0.81-1.00 c, четвертый – 1.01-1.20 c. Показатели Херста рассчитывались с помощью алгоритма SDA в антеропостериорном и медиолатеральном направлении. Для выделения наиболее значимых механизмов, характеризующих устойчивое и неустойчивое состояние, построено три различных модели, классифицирующих устойчивое и неустойчивое состояние.

Было получено, что система регуляции ПД для усиления устойчивости при удержании ВП использует два механизма контроля.

Первый механизм контроля описывается персистентным поведением на временах 0.20-0.50 с. Данное поведение характеризует механизм контроля постурального движения называемый «open-loop» или «открытая петля» и представляет собой движение с прогнозированием [10, 11]. Система контроля использует механизм прогнозирования при движении в антеропостериорном направлении на временах 0.20-0.50 с.

Было получено, что более устойчивому состоянию соответствуют более высокие показатели Херста. Больший показатель Херста для персистентного поведения соответствует более трендо-устойчивому процессу. Чем больше случайной составляющей в исследуемом процессе, тем ниже показатель Херста.

Как известно из работ, результат мышечного воздействия содержит шумо-подобную флуктуацию [13]. Усиление активности скелетных мышц приводит к увеличению шумо-подобной составляющей.

Так как «open-loop» механизмы устанавливают состояние постуральных мышц, то можно предположить, что более низкие показатели Херста соответствуют более высокой активности постуральных мышц.

В работе Carrie A. были обнаружены положительные корреляции между активностью камбаловидной мышцы (soleus), двуглавой мышцей бедра (biceps femoris), передней большеберцовой мышцей (tibialis anterior) и коротко-временными постуральными колебаниями, что приводит к увеличен шумо-подобной составляющей [13].

Таким образом, увеличение активности камбаловидной мышцы (soleus), двуглавой мышцы бедра (biceps femoris), передней большеберцовой мышцей (tibialis anterior) приведет к увеличению значений показателя Херста на персистентном поведении. Чем больше усилий затрачивает человек на подержания вертикальной позы, тем более активна работа соответствующих мышц.

Данный результат согласуется с более ранними результатами, полученными при изучении влияния физической подготовки на степень организации постурального движения.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика Нами установлено, что у профессиональных спортсменов показатели Херста на временах задержки = 0.2-0.5 с и = 0.5-0.8 с. имеют более высокие значения, чем у студентов. Очевидно, что более тренированным мышцам спортсменов требуется меньше усилий для поддержания вертикальной позы и соответственно меньшей шумо-подобной составляющей.

Второй механизм контроля описывается антиперсистентным поведением на временах 1.01-1.20 с. Данное поведение характеризует механизм контроля ПД называемым «close-loop» или «закрытая петля» и представляет собой движение с обратной связью [10, 11]. Достигнув определенного критического значения отклонения от вертикального положения, система ПК начинает движение в противоположную сторону. Данный механизм используется системой ПК в медиолатеральном направлении на временах 1.01-1.20 с. Чем ближе значение показателя Херста на данных временах к нулю, тем больше способность системы ПК регулировать устойчивость ВП.

Так как «сlosed-loop» механизм работает с сенсорной обратной связью и относится к визуальной, вестибулярной и соматосенсорной системам, можно предположить, что более низкие показатели Херста соответствуют более высокому уровню организации визуальной, вестибулярной и соматосенсорной систем.

Персистентное поведение на временах 0.20-0.50 с характеризует механизм контроля постурального движения, называемый «open-loop», и представляет собой движение с прогнозированием. Более низкие показатели Херста соответствуют более высокой активности «постуральных мышц». Как было показано в работе [13], наибольшую активность при поддержании вертикальной позы в состоянии покоя имели камбаловидная мышца (soleus), двуглавая мышца бедра (biceps femoris), передняя большеберцовая мышца (tibialis anterior). Профессиональные спортсмены имели более высокие показатели Херста на временах задержки = 0.2-0.5 с и = 0.5-0.8 с, чем студенты. Очевидно, что у спортсменов более тренированные камбаловидная мышца (soleus), двуглавая мышца бедра (biceps femoris), передняя большеберцовая мышца (tibialis anterior), что приводит к уменьшению шумо-подобной составляющей, которая является следствием мышечного усилия. Показатель Херста фиксирует изменение шумоподобной составляющей: увеличение шумо-подобной составляющей приводит к уменьшению значений показателя Херста.

Антиперсистентное поведение на временах 1.01-1.20 с характеризует механизм ПК, называемый «close-loop», и обеспечивает собой движение с обратной связью. Более устойчивому состоянию соответствуют более низкие показатели Херста.

Таким образом, показатель Херста может быть использован для характеристики активности постуральных мышц.

1. Лях Ю.Є. Програмно-апаратний комплекс для біомедичних досліджень / Ю.Г. Вихованець, В.Г. Гур’янов, А.М. Черняк // Медична інформатика та інженерія. – 2008. – №1. – С. 9-13.

2. Лях Ю.Є. Вивчення механизмів регуляції вертикальної пози у різних умовах сенсорного контролю / Ю.Є. Лях, Ю.Г. Вихованець, В.Г. Гур’янов [та ін.] // Нейронауки: Теоретичні та клінічні аспекти. – 2005. – Т.1, №2. – С. 55-60.

3. Казаков В.Н. Стабилометрия как метод объективной оценки двигательной активности человека / В.Н. Казаков, Ю.Е Лях, В.Я Уманский // Архив клинической и экспериментальной медицины. –1998. – Т.7, №1. – С.56-59.

4. Теоретические и практические аспекты автоматизированной информационной системы "Депрессии"/ В.Н Казаков, Ю.Е Лях, И.И. Кутько [и др.]. – Серия «Очерки биологической и медицинской информатики». – Донецк: из-во ДонГМУ, 2001. – 160 с.

5. Амплитудно-частотные характеристики колебаний центра тяжести человека в различных условиях сенсорного контроля / Ю.Г. Выхованец, Ю.Е. Лях, Е.И. Чуприна [и др. ] // Cучасні проблеми біофізики. – Донецьк, 2001. – С. 176-187.

6. Горшков О.Г. Аналіз стабилограмм методом Херста / О.Г. Горшков, С.А.

Реброва // Питання експериментальної та клiнічної медицини. – 2009. – Т2, №13.

– С.141-146.

7. Аналіз фрактальної розмірності біомедичних процесів / Ю.Є. Лях, В.Г.

Гур’янов, Ю.Г. Вихованець [та iн.] // Медична інформатика та інженерія. – 2008, №3. – С. 41-45.

8. Лях Ю.Е. Расчеты показателя Херста алгоритмами Stabilogram diffusion analysis и detrendent fluctuation analysis / Ю.Е. Лях, В.Г. Гурьянов, О.Г. Горшков // Український журнал телемедицини та медичної телематики. – 2009. – Т.7, №1. – С. 48-52.

9. Нейрофизиологический анализ стабилограмм методом Херста / Ю.Е.

Лях, О.Г Горшков, В.Г. Гурьянов [и др.] // Клиническая информатика и телемедицина. – 2009. – Т5, №6. – С.6-9.

10. Collins J.J. Open-loop and closed-loop control of posture: a random-walk analysis of center-of-pressure trajectories / J.J Collins, C.J. De Luca // Exp Brain Res.

– 1993. – № 95. – P. 308-318.

11. Collins J.J. The effects of visual input on open-loop and closed-loop postural control mechanisms / J.J. Collins, C.J. De Luca // Exp Brain Res. – 1995. – №103. – P. 151-163.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика 12. Quantification of scaling exponents and crossover phenomena in nonstationary heartbeat time series / C.K. Peng, S.A. Havlin, H.E. Stanley [et al.] // Chaos. – 1995. – № 5. – P. 82-87.

13. Carrie A. Aging, muscle activity, and balance control: physiologic changes associated with balance impairment / M. Slavin, K. Katdare , L. Nolan // Gait and Posture. – 2003. – № 18. – P. 101-108.

УДК 616-008+577.73+152. Ю.Є. Лях, д.б.н., проф., О.А. Панченко, д.мед.н., проф., Ю.Г. Вихованець, к.мед.н., доц., Л.В. Панченко, к.психол.н.

ПОКАЗНИКИ БІОЛОГІЧНОГО

З РІЗНИМ СТАНОМ ЗДОРОВ’Я

Донецький національний медичний університет ім. М. Горького реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України»

У медичних дослідженнях останнім часом широко використовуються показники біологічного віку (БВ) і психологічного віку (ПсВ) людини. Визначення і розрахунок БВ та ПсВ проводяться з використанням різних методів та критеріїв [1, 2, 3]. Біологічний вік, за методом Войтенко-Токаря (1984) [4], оцінюється за такими показниками як систолічний артеріальний тиск, швидкість розповсюдження пульсової хвилі, життєва ємність легенів, стан зору і слуху, статична балансировка, маса тіла, тести розпізнавання символів і лімфоцитарна бласттрансформація. Відповідно до методу, який було запропоновано в інституті геронтології АМН СРСР (1984) [5], БВ розраховувався за значеннями артеріального тиску, тривалості затримки дихання, життєвої ємності легенів, маси тіла, статичної балансировки, швидкості розповсюдження пульсової хвилі по артеріях еластичного і м’язового типу та їх співвідношеннях, електрокардіографічними показниками, суб’єктивній оцінці здоров’я. За методом Накамура (1984) [4], БВ розраховувався за значеннями максимального поглинання кисню і вентиляції легенів, їх співвідношенням, частоти серцевих скорочень під час максимального фізичного навантаження та після його проведення. Необхідно підкреслити, що перелічені вище та деякі інші методи визначення БВ не знайшли широкого використання серед дослідників і практикуючих лікарів з причини складності використованих методик та інтерпретації одержаних даних, а також у зв’язку з необхідністю використання спеціального дорогого обладнання. Як показав аналіз літератури, більш простим та ефективним у практичній роботі лікаря є цитобіофізичний метод визначення БВ людини [7]. Цей метод дозволяє визначати БВ людини за допомогою одного параметра – єлектрокінетичного потенціалу клітинного ядра. Перевагою цього методу є безкровність і безболісність взяття проби клітин для аналізу, простота і висока швидкість визначення відсотка електронегативних ядер з використанням приладу «БІОТЕСТ-1М». Визначення БВ здійснюється на основі зіставлення відсотка електронегативних ядер у дослідРеабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика жуваного і кривої у здорових осіб у «нормі». На основі великої кількості практичних медичних досліджень доведено високу ефективність використання цитобіофізичного методу визначення БВ людини для об’єктивізації функціонального стану (ФС) організму, оцінки впливу різних несприятливих факторів навколишнього середовища на організм людини, а також контролю ефективності проведеного лікування і профілактики захворювань [7].

Відставання БВ від психологічного віку (ПсВ) може свідчити про функціональні й органічні порушення, зниження життєвих функцій, діапазону адаптації та ін. [2]. Доведено, що БВ може служити маркером стану здоров’я людини у певний віковий період його життя. Якщо він перевищує ПсВ, підвищується ризик розвитку серцево-судинних, ендокринних захворювань, хвороб органів травлення і дихання, ряду інших захворювань, і, як наслідок, часті інфекції, зниження імунітету, онкологічні захворювання, ожиріння, порушення обміну речовин, атрофічні зміни і передчасне старіння шкіри. Оцінка темпів біологічного старіння у молодих військовослужбовців дозволила встановити, що 86 % обстежених мали прискорений темп старіння. За результатами досліджень вони були віднесені до групи ризику, тобто осіб з низькими фізіологічними резервами, що є загрозою формування у них преморбідних станів і порушення стану здоров’я в процесі адаптивних перебудов [8].

Останніми роками важливе значення в діагностиці ФС людини відводиться вивченню ПсВ. Не дивлячись на те, що людина як природний організм підкорена законам біологічного часу, вирішальна роль у формуванні сприйняття власного віку, належить соціальному фактору [2]. Глобальна соціальна, політична і економічна перебудова суспільства призвела до зміни звичних життєвих стереотипів, появи нових орієнтирів, переоцінки цінностей. Відбулися істотні зміни в структурі і психології усього суспільства і, отже, у свідомості індивідуумів, що веде до зміни сприйняття часу як одного з елементів самосвідомості. За даними літератури, може спостерігатися значне перевищення показників ПсВ у осіб із різними депресивними розладами, а також з наявністю функціональних порушень. Враховуючи вищенаведені дані, актуальною задачею є розрахунок та оцінка показників БВ та ПсВ за методикою при проведенні кількісної оцінки ФС людини [6].

Метою проведених досліджень були оцінка та аналіз БВ та ПсВ у осіб з різними хронічними захворюваннями.

Матеріали та методи. У дослідженнях узяли участь 269 осіб віком від 17 до 70 років, серед яких виявилося 116 обстежуваних жіночої статі і 153 – чоловічої. З них було сформовано дві групи: контрольну та дослідну. У контрольну групу увійшли практично здорові особи, які не мали на момент досліджень гострих та загострень хронічних захворювань. Вона складалася зі 164 осіб (чолоМатериалы V научно-практической конференции віків – 81, жінок – 83). У дослідну групу увійшло 105 осіб (чоловіків – 72, жінок – 33) з різними пограничними станами, в структурі яких головне місце займали переважно захворювання нервової системи та системи кровообігу в стадії клінічної ремісії. Використовувалися наступні методи дослідження: біофізичні – для визначення біологічного віку; психологічні – для визначення психологічного віку людини. Біологічний вік обстежуваних визначали за цитобіофізичною методикою з використанням приладу «БІОТЕСТ-1М» [7]. Психологічні дослідження включали визначення психологічного віку (ПсВ) за стандартною методикою [5]. При проведенні статистичного аналізу проводився розрахунок:

медіани (Ме), її похибки та квартілів (25 % і 75 %), при проведенні множинних порівнянь – аналіз показників за критерієм Данна [5].

Результати та їх обговорення. Проведено аналіз біологічного та психологічного віку в осіб з різним станом здоров’я (табл. 1 та 2). Біологічний вік чоловіків у контрольній групі коливався в межах від 19 ± 0,1(17;27) до 28 ± 1, (26;38,9) років, а у жінок – від 18,7 ± 1,0 (16;28) до 32 ± 1,5 (26;36) років. У дослідній групі цей показник у чоловіків склав 52 ± 4,2 (48;58,7) роки, а у жінок був у межах від 39 ± 2,0 (35,7;45) до 53 ± 3,0 (50;56,7) років.

Аналіз паспортного, біологічного і психологічного віку у чоловіків контрольної та дослідної груп (Ме ± m (25; 75 %)) 1. 1 гр. – студенти; 3 гр. – здорові особи (за даними профогляду); 10 гр. – клас IX.I67.4 (захворювання системи кровообігу; гіпертензивна енцефалопатія).

2. * – p < 0,05 порівняно зі значеннями між ПВ та БВ;

3. # – p < 0,05 порівняно зі значеннями між ПВ та ПсВ;

4. n – кількість вимірювань.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика Під час проведення множинних порівнянь між паспортним віком (ПВ) та БВ були встановлені вірогідні (p < 0,05) відмінності у чоловіків між групами із захворюваннями системи кровообігу (гіпертензивна енцефалопатія) та у жінок між здоровими особами (за даними профогляду) та із захворюваннями нервової системи (енцефалопатії).

Психологічний вік у чоловіків контрольної групи коливався в межах від 22 ± 1,0 (20,4;28,7) до 29,5 ± 1,0 (22;40,2) років, а у жінок – від 21 ± 1,0 (19;28,5) до 28 ± 1,0 (25,6;30,8) років. У дослідній групі цей показник у чоловіків склав 53 ± 5,0 (45;59) років, а у жінок був у межах від 38,3 ± 2,0 (33,9;42) до 61 ± 3, (53;63,2) років. При проведенні множинних порівнянь між ПВ та ПсВ були встановлені вірогідні (p < 0,05) відмінності у чоловіків і жінок між групами студентів і осіб із захворюваннями системи кровообігу (гіпертензивна енцефалопатія).

Аналіз паспортного, біологічного і психологічного віку у жінок 1. 1 гр. – студенти; 3 гр. – здорові особи (за даними профогляду); 6 гр. – VI.G90.9 (захворювання нервової системи; порушення вегетативної нервової системи); 7 гр. – клас VI.G93.4 (захворювання нервової системи; енцефалопатії); 10 гр.

– клас IX.I67.4 (захворювання системи кровообігу; гіпертензивна енцефалопатія).

2. * – p < 0,05 порівняно зі значеннями між ПВ та БВ;

3. # – p < 0,05 порівняно зі значеннями між ПВ та ПсВ;

4. n – кількість вимірювань.

Наявність вірогідних відмінностей за показниками ПВ та БВ і ПсВ між досліджуваними групами свідчить про погіршення функціонального стану осіб дослідної групи. У чоловіків із захворюваннями системи кровообігу (гіпертензивна енцефалопатія) спостерігалося зростання БВ на 6,5 (95 % ВІ 5,2 – 26,7) років в порівнянні з ПВ (p < 0,05). У жінок із захворюваннями нервової системи (енцефалопатії), навпаки, БВ знизився на 11 (95 % ВІ 9,6 – 12,7) років в порівнянні з ПВ (p < 0,05). Значне підвищення, як і зниження БВ в порівнянні з ПВ в цих групах, може бути обумовлено різними функціональними або органічними розладами, які приводять до погіршення функціонального стану людини.

Необхідно відмітити і зміну ПсВ у порівнянні з ПВ. У чоловіків в групі студентів ПсВ зростає на 2 (95 % ВІ 1,6 – 2,1) роки, у осіб із захворюваннями системи кровообігу (гіпертензивна енцефалопатія) – на 8 (95 % ВІ 6,7 – 9,0 ) років у порівнянні з ПВ (p < 0,05). У жінок в групі студентів ПсВ зростає теж на 2 (95 % ВІ 1,4 – 2,3) роки, у осіб із захворюваннями системи кровообігу (гіпертензивна енцефалопатія) – на 1,8 (95 % ВІ 1,6 – 1,9) років в порівнянні з ПВ (p < 0,05).

Аналіз БВ і ПсВ у контрольній і дослідній групах дозволив виявити відхилення цих показників від ПВ. Спостерігалося як збільшення, так і зменшення даних показників у порівнянні з ПВ людини. Аналіз БВ і ПсВ людини дозволив виявити нелінійний характер зміни цих показників залежно від віку людини, ступеня психічних розладів, функціональних і органічних порушень. Необхідно підкреслити, що оцінка БВ і ПсВ повинна проводитися на основі індивідуальних норм з урахуванням комплексу біологічних і соціальних чинників. Отже, такі показники як біологічний і психологічний вік можуть ефективно використовуватися при проведенні кількісної оцінки функціональних станів людини, а також для визначення рівня її індивідуального здоров’я.

Реабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика 1. Белозерова Л.М. Метод определения биологического возраста по работоспособности / Л.М. Белозерова // Клиническая геронтология. – 1998. – № 2. – С. 34-38.

2. Биологический возраст как интегральный показатель реабилитации / О.А. Панченко, Ю.Е. Лях, Е.В. Головченко [и др.] // Современные аспекты реабилитации в медицине: материалы ІІІ Международной конференции. – Ереван, 2007. – С. 302.

3. Брагина К.Р. Изменения параметров психологического возраста у студентов за последние 10 лет и их связь с депрессивной симптоматикой / К.Р.Брагина // Архів психіатрії. – 2004. – Т. 10, № 2. – С. 249-251.

4. Маркина Л.Д. Определение БВ человека методом В.П. Войтенко: учебное пособие для самостоятельной работы студентов медиков и психологов / Л.Д. Маркина. – Владивосток: Владивостокский гос. мед. ун-т, 2001. – 29 с.

5. Применение методологии доказательной медицины для оценки биологического и психологического возраста / Ю.Е. Лях, О.А. Панченко, Л.В.Панченко [и др.] // Архив психиатрии. – 2004. – Т. 10, № 4(39). – С. 32-35.

6. Современные взгляды на возможности оценки биологического возраста в клинической практике / Н.М. Позднякова, К.И. Прощаев, А.Н. Ильницкий [и др.] // Фундаментальные исследования. – 2011. – № 2. – С. 17-22.

7. Шахбазов В.Г. Новый цитобиофизический показатель биологического возраста и физиологического состояния организма человека / В.Г. Шахбазов, Н.Н. Григорьева, Т.В. Колупаева // Физиология человека. – 1996. – Т. 22, № 4. – С.14-5.

8. Широков Б.П. Эффективность адаптации и военно-профессионального обучения курсантов училища вертолетной авиации с различным темпом биологического старения: автореф. дис. на соискание науч. степени канд. мед.

наук: спец. 14.00.17 «Нормальная физиология» / Б.П. Широков. – Саратов, 2000. – 21 с.

УДК 615.832.97+616.7 – 008 – 072. Ю.Е. Лях, д.б.н., проф., О.А. Панченко, д.мед.н., проф., С.М. Радченко, к.мед.н., С.М. Тетюра, В.Л. Ткаченко

ДИНАМИКА ИЗМЕНЕНИЙ

ГЕМОДИНАМИЧЕСКИХ ПОКАЗАТЕЛЕЙ

ПРИ ОБЩЕЙ ЭКСТРЕМАЛЬНОЙ КРИОТЕРАПИИ

Донецкий национальный медицинский университет им. М.Горького ГУ «Научно-практический медицинский реабилитационно-диагностический центр МЗ Украины»

Изучение влияния экстремально низкой температуры на организм человека в рамках общей воздушной криотерапии (ОВК) остается на сегодня актуальной научной задачей. ОВК – физиотерапевтическая процедура, основанная на дозированном воздействии на кожные покровы тела охлажденного ниже, чем -110 0С воздуха [1].

Реакции сердечно-сосудистой системы в ответ на воздействие экстремально низкой температуры являются наиболее быстрыми, проявляющиеся, в первую очередь, изменениями показателей артериального давления и частоты сердечных сокращений [2, 4].

Цель исследований: оценка изменений показателей, характеризующих состояние сердечно-сосудистой системы под влиянием экстремального криовоздействия у лиц с разным исходным уровнем артериального давления.

Материалы и методы. Исследования были проведены на базе Государственного учреждения «Научно-практический медицинский реабилитационнодиагностический центр МЗ Украины» с использованием криокамеры «Zimmer Mеdizin Systeme» (Германия) в качестве объекта, создающего экстремально низкую температуру до -110 0С [3].

В исследованиях приняли участие 101 человек (23 мужчины и 78 женщин) в возрасте от 25 до 48 лет, проходивших восстановительное лечении в реабилитационном отделении центра с психосоматической патологией, проявляющейся в нарушении деятельности сердечно-сосудистой системы. При продольном когортном исследовании пациенты были разделены на две группы по уровню артериального давления, согласно классификации ВОЗ (1999). В опытную группу (10 мужчин и 13 женщин) вошли лица с «высоким» артериальным давлением: систолическое АДс более 140 мм рт. ст. и АДд более 90 мм рт. ст. Контрольную группу составили пациенты (13 мужчин и 65 женщин) с «нормальРеабилитация и абилитация человека. Клиническая и информационная проблематика ными» и «повышенным нормальным» значениями АДс (от 120 до 139 мм рт. ст.) и АДд (от 80 до 89 мм рт. ст.). Оценка состояния здоровья лиц в группах проводилась по данным амбулаторных карт. До назначения криотерапии каждый пациент проходил клинические, клинико-лабораторные и инструментальные обследования с целью исключения лиц с абсолютными противопоказаниями для криовоздействия [3]. Непосредственно до и после каждого сеанса криотерапии, пациентов осматривал терапевт. С целью определения состояния сердечно-сосудистой системы под воздействием низкотемпературных факторов исследовались показатели гемодинамики до сеанса криотерапии и сразу после него путем регистрации частоты сердечных сокращений (ЧСС), величин систолического (АДс) и диастолического (АДд) артериального давления крови с помощью цифрового измерителя артериального давления и пульса марки UA-777 фирмы AandD, Япония. Рассчитывалось пульсовое артериальное давление (ПАД), средне-динамическое артериальное давление (АДср).

Продолжительность сеансов составляла в первый день 0,5 мин, затем, увеличиваясь на 0,5 мин ежедневно, достигала 3,0-х минут на 5-6 день. Курсовая длительность криовоздействия составляла 20 процедур.

Статистический анализ полученных данных проводился в пакете «MedStat». Для оценки достоверности различий двух связанных выборок использовался T-критерий Вилкоксона. Оценка вида распределения выполнялась по критерию Шапиро-Уилка.

Статистический анализ гемодинамических показателей пациентов обеих групп показал, что распределение показателей отличалось от нормального. В соответствии с этим при проведении дальнейшего анализа применялись непараметрические критерии. Описательная статистика включала расчет медианы, ошибку медианы и 95 % ДИ (Me ± m (95 % ДИ)).

Результаты и их обсуждение. Исследованиями было установлено, что показатели функционального состояния сердечно-сосудистой системы после сеанса криовоздействия достоверно отличались от исходных показателей гемодинамики в обеих группах на всех этапах воздействия как у мужчин, так и у женщин. Выявленные отличия определялись различной величиной изменений значений показателей гемодинамики в опытной и контрольной группах, представленных в таблице 1.



Pages:     | 1 | 2 || 4 | 5 |   ...   | 7 |
Похожие работы:

«UNEP/CBD/COP/7/21 Страница 112 Приложение РЕШЕНИЯ, ПРИНЯТЫЕ СЕДЬМЫМ СОВЕЩАНИЕМ КОНФЕРЕНЦИИ СТОРОН КОНВЕНЦИИ О БИОЛОГИЧЕСКОМ РАЗНООБРАЗИИ Решение Страница VII/1. Биологическое разнообразие лесов 113 VII/2. Биологическое разнообразие засушливых и субгумидных земель 114 VII/3. Биологическое разнообразие сельского хозяйства 124 VII/4. Биологическое разнообразие внутренних водных экосистем 125 VII/5. Морское и прибрежное биологическое разнообразие 159 VII/6. Процессы проведения оценок 216 VII/7....»

«ХРОНИКА Самарская Лука: проблемы региональной и глобальной экологии. 2012. – Т. 21, № 4. – С. 194-206. III МОЛОДЕЖНАЯ НАУЧНАЯ КОНФЕРЕНЦИЯ АКТУАЛЬНЫЕ ПРОБЛЕМЫ ЭКОЛОГИИ ВОЛЖСКОГО БАССЕЙНА (ТОЛЬЯТТИ, 8 ФЕВРАЛЯ 2011 Г.) © 2012 А.И. Попов, О.В. Мухортова, С.А. Сенатор, С.В. Саксонов Институт экологии Волжского бассейна РАН, г. Тольятти (Россия) Поступила 17.02.2012 Popov A.I., Mukhortova O.V., Senator S.A, Saksonov S.V. III YOUTH CONFERENCE ACTUAL PROBLEMS OF ECOLOGY VOLGA THE BASIN (TOGLIATTI,...»

«1 Наша планета в будущем Мы и поколения будущего Автор: Климент Минджов Охрану окружающей среды следует рассматривать как Основная мысль неотъемлемую часть развития человечества 2—3 учебных часа Продолжительность Любое Время года Школа (учебный кабинет) Место Доска, видеокассета Материалы География, биология, экология, обществознание, Учебные предметы устойчивое развитие; классный час • Обсудить случаи, когда развитие является неустойчивым Цели • Ознакомить учащихся с основными принципами...»

«Уважаемые участники конференции! От имени Дальневосточного государственного технического рыбохозяйственного университета я рад приветствовать вас на очередной Международной научно-технической конференции Актуальные проблемы освоения биологических ресурсов Мирового океана. Я уверен, что в ходе работы мы сможем обсудить множество актуальных тем: совершенствование существующих технологий, нахождение путей оптимизации эксплуатации биоресурсов, исчезновение некоторых видов рыб, а также многие другие...»

«Материалы второй Международной научно-рактической интернет-конференции Лекарственное растениеводтво:от опыта прошлого к современным технологиям - Полтава, 2013 УДК 58(470.57) Миронова Л.Н., заведующая лабораторией Шипаева Г.В., научный сотрудник, Реут А.А., научный сотрудник Федеральное государственное бюджетное учреждение науки Ботанический сад-институт Уфимского научного центра РАН, Республика Башкортостан СОСТОЯНИЕ И ПЕРСПЕКТИВЫ ИНТРОДУКЦИИ ПРЕДСТАВИТЕЛЕЙ РОДА OENOTHERA L. В РЕСПУБЛИКЕ...»

«017614 B1 Евразийское (19) (11) (13) патентное ведомство ОПИСАНИЕ ИЗОБРЕТЕНИЯ К ЕВРАЗИЙСКОМУ ПАТЕНТУ (12) (51) Int. Cl. C12N 1/12 (2006.01) (45) Дата публикации и выдачи патента A61K 36/02 (2006.01) 2013.01.30 A23K 1/00 (2006.01) (21) C12R 1/89 (2006.01) Номер заявки (22) Дата подачи заявки 2009.08. ТЕРМОФИЛЬНЫЙ ШТАММ ВОДОРОСЛИ CHLORELLA VULGARIS BUZOVNA (54) ДЛЯ ПОЛУЧЕНИЯ БИОМАССЫ И СПОСОБ ПОЛУЧЕНИЯ БИОМАССЫ ДАННОГО ШТАММА (56) RU-C1- (43) 2011.02. CZ-A3- (96) 2009/011 (AZ) 2009.08. SU-A1-...»

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ АДЫГЕЙСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ Материалы X Международной научной конференции молодых ученых Наука. Образование. Молодежь 7-8 февраля 2013 года ТОМ I Майкоп – 2013 УДК 001:331.102.312 ББК 72.6 (2 Рос-Ады) О М34 Печатается по решению редакционно-издательского совета, кафедр и управления аспирантуры и послевузовского образования Адыгейского государственного университета Редакционная коллегия: Шаханова А.В. (председатель), Ляушева С.А.,...»

«ЛЕСОБИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ НА СЕВЕРО-ЗАПАДЕ ТАЕЖНОЙ ЗОНЫ РОССИИ: ИТОГИ И ПЕРСПЕКТИВЫ ЛЕСОБИОЛОГИЧЕСКИЕ ИССЛЕДОВАНИЯ НА СЕВЕРО-ЗАПАДЕ ТАЕЖНОЙ ЗОНЫ РОССИИ: ИТОГИ И ПЕРСПЕКТИВЫ ПЕТРОЗАВОДСК 2007 Russian Academy of Science RAS Scientific Council for Forest Problems Forest Research Institute, Karelian Research Centre, RAS Российская академия наук Научный совет РАН по лесу Институт леса Карельского научного центра РАН FOREST BIOLOGY RESEARCH IN THE NORTHWEST OF THE RUSSIAN TAIGA ZONE: RESULTS AND...»

«Камчатский филиал Тихоокеанского института географии (KФ ТИГ) ДВО РАН Камчатский научно-исследовательский институт рыбного хозяйства и океанографии (КамчатНИРО) Биология Численность Промысел Петропавловск-Камчатский Издательство Камчатпресс 2009 ББК 28.693.32 Б90 УДК 338.24:330.15 В. Ф. Бугаев, А. В. Маслов, В. А. Дубынин. Озерновская нерка (биология, численность, промысел). Петропавловск-Камчатский : Изд-во Камчатпресс, 2009. – 156 с. В достаточно популярной форме представлены научные данные о...»

«Научно-издательский центр Априори РЕШЕНИЕ ПРОБЛЕМ РАЗВИТИЯ ПРЕДПРИЯТИЙ: РОЛЬ НАУЧНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ Материалы II Международной научно-практической конференции (20 ноября 2012 г.) Сборник научных статей Краснодар 2012 1 УДК 33 ББК 65.01 Р 47 Редакционная коллегия: Сентябрев Н.Н., доктор биологических наук, Волгоградская государственная академия физической культуры Курпаяниди К.И., кандидат экономических наук, Ферганский политехнический институт Магсумов Т.А., кандидат исторических наук,...»

«МАТЕРИАЛЫ КОНФЕРЕНЦИИ 71 сухом веществе зеленой массы) и сравнитель- В ней дано описание семян около 600 видов ной дешевизной его производства. Кроме вы- наиболее распространенных и вредных сорных сокого содержания протеина, зерно и вегета- растений. Определитель снабжен цветными тивная масса люпина имеют в своем составе рисунками семян. жиры, состоящие преимущественно из нена- Книга рассчитана на широкий круг специасыщенных жирных кислот, углеводы, мине- листов Органов по сертификации и...»

«Министерство сельского хозяйства Российской Федерации ФГБОУ ВПО Уральская государственная академия ветеринарной медицины НАУЧНОЕ ОБЕСПЕЧЕНИЕ ИННОВАЦИОНОГО РАЗВИТИЯ В ВЕТЕРИНАРНОЙ МЕДИЦИНЕ 14 марта 2012 г. Материалы международной научно – практической конференции, посвященной 90-летию со дня рождения Рабинович Моисея Исааковича Троицк-2012 УДК: 637 С- 56 ББК: 36 С-56 Редакционная коллегия: Главный редактор: Литовченко Виктор Григорьевич ректор ФГОУ ВПО УГАВМ, кандидат сельскохозяйственных наук...»

«Том 3. Актуальные вопросы микробиологии, вирусологии, эпизоотологии и биотехнологии Министерство сельского хозяйства Российской Федерации ФГОУ ВПО Ульяновская государственная сельскохозяйственная академия Всероссийский совет молодых учёных и специалистов аграрных образовательных и научных учреждений Ульяновское региональное отделение Российского союза молодых ученых Совет молодых ученых и специалистов при Губернаторе Ульяновской области Материалы III-й Международной научно-практической...»

«Научно-издательский центр Априори ТЕОРИЯ И ПРАКТИКА АКТУАЛЬНЫХ ИССЛЕДОВАНИЙ Материалы Международной научно-практической конференции (17 апреля 2012 г.) Сборник научных статей Краснодар 2012 1 УДК 082 ББК 72я431 Т 11 Редакционная коллегия: Бисалиев Р.В., доктор медицинских наук, Астраханский государственный технический университет Сентябрев Н.Н., доктор биологических наук, Волгоградская государственная академия физической культуры Церцвадзе М.Г., кандидат филологических наук, Кутаисский...»

«МИНИСТЕРСТВО ОБРАЗОВАНИЯ И НАУКИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ ФЕДЕРАЛЬНОЕ ГОСУДАРСТВЕННОЕ БЮДЖЕТНОЕ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЕ УЧРЕЖДЕНИЕ ВЫСШЕГО ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ТАМБОВСКИЙ ГОСУДАРСТВЕННЫЙ УНИВЕРСИТЕТ ИМЕНИ Г.Р. ДЕРЖАВИНА РЕГИОНАЛЬНЫЕ КАДАСТРЫ ЖИВОТНОГО И РАСТИТЕЛЬНОГО МИРА И КРАСНЫЕ КНИГИ Материалы всероссийской научно-практической конференции 24–25 сентября 2012 г., Тамбов – Галдым Тамбов 2012 УДК 502;58;59 ББК 20.1+28.5+28.6 Р326 О т в е т с т в е н н ы й р е д а к т о р: Г.А. Лада, кандидат...»

«О научно-техническом творчестве студентов: итоги, проблемы, перспективы Доклад зам. председателя Совета по НИРС ЯрГУ им. П.Г. Демидова 27 марта 2007 года В 2006 г. организацию научно-исследовательской работы студентов в университете осуществляли проректор по научной работе и Совет по НИРС. На факультетском уровне организаторами научной работы студентов являлись заместители деканов по научной работе и ответственные за НИРС, которые входят в состав Совета по НИРС университета. Общие принципы...»

«В защиту наук и Бюллетень № 8 67 Королва Н.Е. Ботаническую науку – под патронаж РПЦ? (по поводу статьи члена-корреспондента РАН, д.б.н. В.К. Жирова Человек и биологическое разнообразие: православный взгляд на проблему взаимоотношений)119 1. Проблема Проблемы взаимодействия власти и религии, науки и религии, образования и религии требуют современного переосмысления и анализа. Возможен ли синтез научного и религиозного знания, и не вредит ли он науке и научной деятельности, и собственно,...»

«ВОДА – ЭТО ЖИЗНЬ!: от глобальных деклараций к конкретным действиям К концу ХХ века мировое сообщество осознало, что благополучие человечества во многом зависит от обеспечения жителей Земли питьевой водой и безопасными условиями доступа к ней. Проблем накопилось так много, что их необходимо было решать срочно и всем вместе. Организацией Объединенных Наций уже в последние десятилетия минувшего века предпринималось множество усилий для решения проблем на глобальном уровне (провозглашение...»

«ФИЗИЧЕСКОЕ ВОСПИТАНИЕ И СПОРТ В ВЫСШИХ УЧЕБНЫХ ЗАВЕДЕНИЯХ ІХ международная научная конференция (23 – 24 апреля 2013 г.) Белгород–Красноярск–Харьков–Москва 2 Белгородский государственный технологический университет имени В.Г. Шухова Харьковская государственная академия физической культуры Российская академия естественных наук Сибирский государственный аэрокосмический университет имени академика М.Ф. Решетнва Научный центр информационной медицины ЛИДО Харьковская государственная академия дизайна...»

«Российская академия наук Отделение биологических наук Институт экологии Волжского бассейна Русское ботаническое общество Тольяттинское отделение РАРИТЕТЫ ФЛОРЫ ВОЛЖСКОГО БАССЕЙНА доклады участников II Российской научной конференции (г. Тольятти, 11-13сентября 2012 г.). Под ред. С.В. Саксонова и С.А. Сенатора Тольятти, 2012 УДК 581.9 (282.247.41) Раритеты флоры Волжского бассейна: доклады участников II Российской научной конференции (г. Тольятти, 11-13 сентября 2012 г.) / под ред. С.В. Саксонова...»









 
2014 www.konferenciya.seluk.ru - «Бесплатная электронная библиотека - Конференции, лекции»

Материалы этого сайта размещены для ознакомления, все права принадлежат их авторам.
Если Вы не согласны с тем, что Ваш материал размещён на этом сайте, пожалуйста, напишите нам, мы в течении 1-2 рабочих дней удалим его.